Повернення ветеранів до мирного життя — це не лише особиста історія кожного, хто пройшов війну, а й виклик для всієї країни. Створення дієвої системи реінтеграції вимагає не лише політичної волі, а й активної участі громад, які безпосередньо працюють з ветеранами.
Успішна інтеграція ветеранів у цивільне життя є одним з найголовніших викликів суспільству.
«Наш обов’язок — знайти дієвий механізм соціального захисту, лікування й реабілітації нашого воїнства, його працевлаштування, повернення у соціум та трудові колективи», – вважає голова ГО «Конгрес місцевого самоврядування України» Сергій Чернов.
Про готовність місцевого самоврядування до такої роботи свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного громадською організацією «Київська школа державного управління імені Сергія Нижного» за підтримки ГО «Конгрес самоврядування України». Опитування охопило 364 громади з 21 області України.
Декларовані програми є, але потребують змістовного наповнення
Більшість опитаних громад (287 із 364) повідомили, що мають затверджені програми підтримки ветеранів та їхніх родин. Але поглиблений аналіз виявив: значна частина таких програм потребує доопрацювання — зокрема, в напрямках оздоровлення, медичної допомоги та психологічної підтримки.
Психологічна підтримка: є запит, немає ресурсу
Запит на фахову психологічну допомогу ветеранам — один із найгостріших. У багатьох громадах працюють лише психологи першого рівня при ЦНАПах або центрах соцпослуг. У ряді випадків допомога не надається безпосередньо, а громади лише перенаправляють ветеранів до інших установ.
При цьому лише половина опитаних ОМС мають інфраструктурні об’єкти для підтримки ветеранів: хаби, простори, спеціалізовані центри. Ще 42% таких об’єктів не мають, а 6% не змогли відповісти. Системною проблемою залишається і слабка координація між обласними адміністраціями та громадами.
Брак знань і фахівців
Органи місцевого самоврядування відзначають нестачу фахівців, а також відсутність структурованих програм психологічної реабілітації. Часто працівники, які відповідають за роботу з ветеранами, паралельно опікуються іншими категоріями населення — людьми з інвалідністю, чорнобильцями, самотніми літніми людьми. Це створює перевантаження й негативно впливає на якість допомоги.
Громади хочуть вчитись
Опитування також показало високий рівень мотивації до навчання. Представники місцевої влади бачать потребу в тренінгах, що стосуються роботи з ПТСР, адаптації після фронту, комунікації у складних емоційних ситуаціях. Важливим напрямом вони вважають розвиток навичок емпатійної та партнерської взаємодії з ветеранською спільнотою.
Це свідчить про важливу зміну — громади не просто визнають проблему, а шукають шляхи її вирішення через підвищення кваліфікації, обмін досвідом і фаховий супровід.
Що далі?
Дослідження «Стратегія успішної реінтеграції: Чи готові громади до реалізації ефективних ветеранських політик?» чітко показало: місцева влада готова до змін. Потрібні лише доступні, практично орієнтовані формати навчання й координація на рівні держави.
Ветеранська політика в Україні — це не лише про пільги, а передусім про створення середовища, де кожен, хто повернувся з війни, зможе знайти підтримку, зрозуміння й новий сенс. І саме громади — на передовій цього процесу.